Такі пристрої вважаються найпоширенішими, оскільки вони ідеально захищають об'єкт чи територію. Виглядають вони як стовпчики, які, коли активні, розташовані вертикально, йдуть безпосередньо з дорожнього полотна. Коли сигнал спрацьовує від пульта, вони закривають шлях. Один подібний боллард ці функції виконати не здатний. Отже, зазвичай, монтується відразу кілька стовпчиків. Автоматичні моделі бувають електромеханічними та гідравлічними. Перший варіант має свої переваги: ​​швидко висуваються/опускаються, коштують недорого, мають невеликі розміри, легко встановлюються. Гідравлічні болларди мають складнішу конструкцію. Щоб вони виїжджали та опускалися, необхідна гідростанція. Вона буває вбудованою чи зовнішньою.

Напівавтоматичні (механічні). Мають найпростішу конструкцію, невелику вартість. Працюють так, як амортизатори. Опускаються після механічного натискання, висуваються завдяки стиснутому газу. Коли опущені болларди, вони фіксуються за допомогою спеціального ключа.

Стаціонарні. Монтуються, як антипаркувальні або протитаранні блокіратори на дорогах. Використовуються там, де перебувають зупинки транспорту. Вибираючи той чи інший варіант, головне враховувати те, як правильно організована територія, її габарити. Також важливо брати до уваги призначення території, її важливість.

Зйомні. Вважаються найдешевшими. Це найдоступніші огорожі. Встановлюються там, де необхідно закрити пішохідну зону, паркування біля офісного приміщення, територію магазину тощо.